Під час відрядження Мілана познайомилася зі Степаном, який був старший за неї на 12 років. Вони покохали одне одного, і, незважаючи на заперечення рідних щодо різниці у віці, Мілана переїхала до Степана, і так вони одружилися. Степан був забезпечений, обіймав високу посаду в солідній компанії, тримав успішний продуктовий магазин та здавав свою стару квартиру в оренду. Його фінансова стабільність забезпечила їм комфортне життя, включаючи нову квартиру та розкішний автомобіль.
Протягом наступних восьми років Мілана здобула вищу освіту, влаштувалася на роботу в компанію, якою керував друг Степана, але батьки так і не пробачили їй непослуху та розірвали з нею стосунки. Пізніше Мілана дізналася, що її брат одружився, живе з їхніми батьками і не дуже процвітає у фінансовому плані. Нещодавно мати звернулася до Мілани із тонким натяком надати фінансову підтримку у придбанні квартири для брата.
Передбачалося, що Мілана займе гроші у свого чоловіка, щоб допомогти братові і цим відновить стосунки з сім’єю. Мілана вагалася, оскільки брат сам не виявляв мотивації до придбання власного житла і чекав подачок від батьків і сестри, адже вона сама вже вісім років обходилася без підтримки батьків, знаходячи задоволення виключно у своєму сімейному житті. Зрештою, Мілана відмовила батькам. Вони відреагували на відмову затято, заявивши, що їхній будинок для неї назавжди закритий. Мілана не здавалася, розуміючи, що її життя йде вперед, і вона готова залишити своє минуле в минулому, адже не можна було нескінченно домагатися схвалення батьків.