Кілька років тому Семен покинув дружину Зою. Вони зазнавали фінансових труднощів, ледве зводячи кінці з кінцями на свою мізерну зарплату. Семен з великою надією в серці пішов до Рити – своєї колишньої однокласниці, яка мала свою квартиру і стабільну роботу. Хоча Рита і не була найпривабливішою жінкою, зате вона запропонувала йому фінансову стабільність, яка найбільше залучала його в 40 років. Зоя переїхала до матері, розбита горем, але мовчазна. Потім успіх усміхнувся їй, коли Віктор, успішний бізнесмен, переїхав до сусіднього будинку. Їхня перша взаємодія була простою: Віктор запропонував їй маленьку яблуню зі свого саду, для якої він не знайшов сонячного місця.
Це започаткувало їхні стосунки, і незабаром вони почали проводити вечори разом. Після серії приємних візитів Віктор зробив Зої пропозицію, що призвело до гарного весілля та можливості для Зої змінити роботу за допомогою Віктора. У день Нового року її колишній чоловік Семен подзвонив, щоб побажати їй щастя – на велике невдоволення її нинішнього чоловіка. Зоя швидко закінчила розмову та заблокувала номер Семена. Наступного разу Семен з’явився на 8 березня, принісши букети тюльпанів та шампанське. Він розповів, що втратив роботу і щосили намагався оплатити лікування своєї хворої матері. Обурювані жалістю, Зоя та Віктор вирішили допомогти йому матеріально.
Через кілька місяців, у день народження Зої, Семен знову з’явився із купленим у магазині тортом та невеликим букетом квітів. Зоя, яка вже була вагітна, розгубилася і не наважувалась його впустити. Саме в цей момент з’явився Віктор , відіслав Семена куди подалі і зажадав, щоб він ніколи не повертався. Витівка Віктора засмутила Зою. Мати потішила її, заявивши, що інстинкт Віктора захищати свою сім’ю був правильним. А Семен дбав лише про себе, доводячи, тим самим, що йому не місце у їхньому житті. Коли Віктор відвозив Зою додому, вона зрозуміла, що сім’я – її фортеця, і чужинцям у ній справді немає місця.