Мій брат Олег був одружений із Наталкою 16 років. Вони мали двох доньок. Жили вони як усі, без великої розкоші і не бідували. Їхні батьки були з села, тому допомагали лише домашніми заготовками. Заробляв він середньо, працював з 9 до 6-ї. Наталка довго у декретній відпустці не сиділа. Вона якомога раніше відправила своїх дітей до дитячого садка. Олег ніколи не гнався за грошима. Тож Наталка економила на всьому. Минув час, і Наталці набридло таке ставлення до заробітку. Їй хотілося кращого життя для себе та своїх дітей.
Вона почала більше працювати, а вдома намагалася бути гарною господаркою та матір’ю. А потім сталося щось жахливе. Наталка потрапила до лікарні, її ледве врятували. Вона провела там три тижні. Коли її виписали і вона поїхала додому, мій брат оголосив, що йде від неї. Коли я дізналася про те, що сталося, я навіть не знала, що сказати. Я була здивована . Важко було уявити, що тоді пережила Наталя. У результаті вона погодилася на розлучення із братом. Той зрадів, що все пройшло так легко. Але тут він помітив, що Наталка збирає лише свої речі. – А чому ти не збираєш дитячі речі? -Я забезпечуватиму дочок, буду для них гарною матір’ю, але житимуть вони з тобою.
Олег не знав, радіти йому чи плакати. Наталка пояснила дітям, що все гаразд, вона часто з ними гулятиме. Так і сталося. Декілька днів на тиждень вона гуляла з дівчатками після школи, а у вихідні брала їх до себе додому. Минуло три місяці, як Олег живе з дітьми та своєю новою коханкою. Якось він сказав мені, що йому важко, тому що його Лариса нічого не робить, не готує, не прибирає, не вчить уроки з дітьми. Коли я побачила Наталку, то не могла повірити своїм очам. Вона й раніше була гарною, а зараз зовсім розцвіла. Наша сім’я не хоче з нею спілкуватись, всі засуджують її за те, що вона залишила дітей без матері. Так, мені шкода племінниць, але вони вже дорослі і несуть за себе відповідальність.