Ліза вирішила на якийсь час відмовитися від свого сина Івана. З твердою рішучістю вона оголосила про свої наміри сестрі Каті, яка, залишившись приголомшено мовчати, намагалася осмислити рішення Лізи. Незважаючи на те, що Ліза планувала виїхати всього на кілька місяців, для Каті думка про розлучення з дитиною була немислимою. Сама Катя перебувала у несприятливій життєвій ситуації. Вона, її чоловік та їхні дочки-близнюки співмешкали з холодною та суворою свекрухою Ольгою Макарівною у двокімнатній квартирі. Відносини були натягнутими: Ольга ледве терпіла Катю та її дівчаток, і лише через свого сина – Сашка. Катя терпіла антагонізм Ольги заради дочок, але мріяла про інше життя. На жаль, йти їй не було куди. І Ліза, і Катя виховувалися в дитячому будинку і, досягнувши повноліття, знайшли в рідному селі старий будинок, визнаний непридатним для життя.
Їхні шляхи розійшлися, коли Катя вийшла заміж за Сашка і завела сім’ю. Ліза ж жила в орендованій кімнаті зі своїм сином Іваном – дитиною, батьком якої був чоловік, про якого Ліза мало що розповідала. На рішення Лізи тимчасово віддати Івана в дитячий будинок вплинув її новий любовний інтерес, Олег. Хоча Катя була категорично не згодна з цим рішенням, вона відчувала свою безпорадність у тому, щоб переконати Лізу. Зневірившись, Катя звернулася за порадою до Сашка, який, на її недовіру, став на бік матері, повторивши її критику прагнення Каті взяти Івана на виховання. Розмова закінчилася ультиматумом: Катя мала прийняти їхні умови або піти. З важким серцем, вона обрала останнє, і поїхала до центру для жінок, які опинилися у важкій життєвій ситуації. Невдовзі Сашко відвідав її у центрі та попросив повернутися додому, але без Івана. Катя відмовилася, переконавшись, що мотивом Сашка був скоріше захист його репутації, ніж щира турбота про неї та їхніх дочок.
Вона ще більше утвердилася у своєму рішенні, коли Марія Миколаївна, співробітниця центру, запропонувала їй житло у сусідньому селі та допомогу з роботою. У селі Катя знайшла задоволення у своїй незалежності, і хоча життя було нелегким, воно знову сповнилося надією. Вона втратила зв’язок із Лізою, яка висміювала рішення Каті піклуватися про Івана. Але маленький хлопчик став для неї маяком надії, подарувавши їй безумовну любов і глибше розуміння своєї сили. Через рік життя Каті налагодилося. Вона зустріла Андрія, кохаючого чоловіка, який любив її дітей. Вони одружилися і переїхали до просторішого будинку. Напередодні народження близнюків від Андрія вона розмірковувала про свій шлях. Катя зрозуміла, що кожне випробування та біда привели її до того місця, де вона зараз знаходиться – місцю справжнього щастя та задоволення.