Сім’я Ірини була незвичайною. Її мати, Олена, завжди була складною людиною, особливо з того часу, як у сім’ї з’явилися вітчим і сестра Ірини. Ірина, її старший брат Петро та Олена жили з вітчимом Миколою, який ставився до всіх дітей однаково і виявляв до них велику любов. Петро вже давно переїхав, а троє жінок залишилися під одним дахом. Однак Олена виявляла образу на старших дітей, батько яких був відсутній від народження Ірини. Їхнє матеріальне становище покращилося після того, як у сім’ї з’явився Микола. Тоді Ірині було лише чотири роки. Він приніс у будинок радість та затишок, часто сам готував смачні страви.
Він мав унікальний зв’язок з Іриною, яка любила дивитися, як він готує, особливо коли він робив фрикадельки. Динаміка сімейних стосунків вкотре змінилася, коли народилася сестра Ірини. Новонароджена часто хворіла, вимагаючи уваги Олени і майже всього заробітку Миколи. В результаті на Ірину та Петра лягла відповідальність за утримання великого господарства, що включало курей, качок, козу та свиню, а також город та картопляне поле. Коли Петро отримав роботу у місті і поїхав, Ірина виявилася обтяженою усіма домашніми обов’язками. Але Олена була невдоволена Іриною, дорікаючи її за те, що вона зосередилася на навчанні, а не на роботі по дому. Микола, проте, заохочував Ірину продовжувати вчитися, даючи їй гроші на освіту. Після закінчення школи Ірина переїхала до міста, отримала гуртожиток та навіть стипендію.
Незважаючи на заперечення матері, Микола часто відвідував Ірину, надавав їй фінансову підтримку та дарував батьківське кохання. Саме він повідомив Ірині про смерть сестри і розповів, що планує піти від Олени, яка після відходу з життя доньки стала озлобленою та похмурою. Ірина закінчила університет, вийшла заміж та народила дітей, зберігаючи дистанцію з матір’ю. Проте Микола завжди залишався частиною її життя, дорожив стосунками з нею та своїми онуками. Олена, залишившись одна в будинку, що руйнується, відмовилася піклуватися про себе і свій будинок. Зрештою, вона теж пішла з життя, залишивши лише Ірину, Петра, Миколу та кількох сусідів оплакувати її. Вони відчували до неї більше жалість, ніж кохання.