Наталя повернулася додому втомлена та засмучена після довгого робочого дня. Вона зайшла в магазин за продуктами і мріяла про відпустку, поки піднімалася темними сходами до своєї квартири. Коли вона увійшла, її чоловік, Вадим, був поглинений комп’ютерною грою. Її дратувало, що він навіть не допоміг їй із сумками. Вадим був затятим ігроманом, часто нехтував домашніми справами заради свого віртуального світу. На кухні панував безлад, і Наталя почувала себе обділеною увагою і роздратованою через все, що звалилося на неї.
Раптом задзвонив телефон. Це була її найкраща подруга, Марина, яка була у сльозах і потребувала когось, з ким можна було поговорити. Марина приїхала, засмучена частими нічними гулянками свого чоловіка Олега. Якщо Вадим був залежним від ігор, то Олег, навпаки, майже не сидів удома. Наталя втішала Марину за чаєм із тістечками.
Марина зазначила, що Вадим хоча б удома, натякнувши, що проблеми Наталії здаються дрібницею, порівняно з її проблемами. Це допомогло Наталі оцінити ситуацію. Після відходу Марини Наталя відчула хвилю співчуття до Вадима. Вона зрозуміла, що, незважаючи на свої ігри, він був поруч із нею весь час. Вона розігріла для нього макарони, визнаючи, що у будь-яких відносинах можливі компроміси. Цей вечір став для Наталії тонким нагадуванням про відносність проблем і про те, наскільки важливо цінувати присутність близьких людей, навіть якщо у них є недоліки.