Моя тітка Світлана була дуже багатою жінкою. Все майно чоловіка перейшло до неї, коли цього не стало. Світлана, якій скоро виповниться сімдесят років, довго роздумувала, кому залишити всю спадщину після відходу. Моя двоюрідна сестра, її старша дочка, намагалася радувати її свіжими молочними продуктами та куркою, а також послугами по господарству. Світлана із задоволенням керувала всім, як генерал армією.
Моя найдбайливіша кузина, молодша донька Світлани, шукаючи способи, як поводитися з упертою старою, тактовно намагалася умовити маму відразу переїхати до неї. Проте Світлана вловила прихований мотив та відмахнулася від неї. Коли ця двоюрідна сестра народила дитину і стала нарікати на те, що їй уже взагалі нема де жити, Світлана вже по телефону припинила драматичну виставу. Один із моїх двоюрідних племінників одружився з проникливою жінкою, яка розуміла всю таємну боротьбу за ресурси Світлани. Вона хитрістю ублажала її, вихвалюючи їжу та мудрі поради, змушуючи стареньку почуватися затишніше в їхній компанії, особливо, коли правнуки називали її “бабусею”.
Одного разу дві сестри-суперники обговорювали свою впевненість у тому, що успадкують будинок від своєї матері. Коли ця новина дійшла до дружини мого племінника, вона зі злістю подзвонила Світлані і прямо сказала їй, що якщо вона не віддасть їм квартиру, то нехай більше до них не приїжджає. Ця новина викликала задоволену усмішку на обличчі “сімейного генерала” Світлани, яка, мабуть, все ще відкривала для себе нових “акторок” у своїй родині.