Будинок гудів від передчуття, чекаючи на приїзд сватів для своєї єдиної дочки Люби. Звістка про цю знаменну подію прийшла напередодні, викликавши шквал активності. Ольга, мати Люби, була зайнята кулінарними обов’язками, а її чоловік працював на дворі. Люба, накрутивши на ніч волосся, сиділа, занурена у свої міркування, наносячи щедрий макіяж на маленькі очі. Однак пишність урочистостей була порушена, коли до будинку без запрошення увійшов брат батька Мирон зі своєю дружиною Тетяною, та дочками Катею та Валею. Ольга насторожено поставилася до їхньої присутності, побоюючись, що вони можуть зіпсувати день своїми плітками та балаканею. Незважаючи на невдоволення Ольги, чоловік прийняв їх, віддаючи перевагу сімейним зв’язкам, а не турботам дружини.
Гості ніяково розсілися, коли Ольга жестом запросила їх у найдальший кінець. Їхня поява викликала цілий ланцюжок неприємних обговорень і порівнянь, а сестри пошепки відпускали єхидні зауваження на адресу Люби та її майбутнього нареченого. Їхні коментарі стосувалися навіть сумісності потенційної пари. Коли Ольга почала оспівувати гідності доньки, її працьовитість, кулінарні здібності, вміння шити та вишивати, цинічні репліки Тетяни посилили незручну атмосферу. Проте, не зважаючи на глузування Тетяни, Ольга продовжувала демонструвати Любу як втілення ідеальної нареченої. Напруга ситуації досягла апогею, коли Тетяна, не стримавшись, виплеснула свої уїдливі зауваження та критику з приводу способу життя Люби, заявивши, що оповідання Ольги – лише прикрашені казки.
Інцидент призвів до того, що всю цю родину вигнали із дому. Після цього Ольга повернулася до сват, намагаючись відволікти їх від інциденту і представляючи спалахи гніву як заздрість та образу. Але шкоди було завдано: свати пішли з незадовільними виразами осіб, натякаючи на своє небажання укладати союз. Після принизливого інциденту Люба пішла до своєї кімнати з розбитим серцем, а Ольга вихлюпнула свій гнів на чоловіка, що призвело до його тимчасового від’їзду. Тим часом у будинку Мирона Ольга стала свідком протилежної домашньої гармонії, що викликало у ній усвідомлення недоліків свого господарства. Наступного ранку, вирішивши змінити ситуацію, Ольга силоміць розбудила Любу і твердо сказала їй, що їй доведеться взяти на себе домашні обов’язки та знайти роботу. Вона ясно дала зрозуміти, що жодних відмов не зазнає, що стало важливим поворотним моментом у сім’ї. Ця історія послужила суворим нагадуванням про те, що ніяке вдавання не може змінити справжню природу людини.