Вийшовши на пенсію, Оля відмовилася уподібнюватися тим пенсіонерам, які проводять дні без діла вдома або на лаві біля ганку. Її пенсія була пристойною, а прибуток від здачі в оренду вторинної нерухомості дозволяв їй подорожувати, хоч і не в розкоші. Одного дня вона зателефонувала невістці і попросила доглянути її квіти і улюблену кішку, поки вона планує поїздку до Туреччини з подругою.
Після закінчення розмови невістка ненароком залишила телефон увімкненим. Те, що Оля почула, шокувало її. – Вона знову йде в загул, – скаржилася невістка своїм подругам, – а я знову залишуся з її шаленим котом! Але нічого, він у нас скоро сяде на дієту. Вона насміхалася над звичками свекрухи мандрувати і пізніше навіть запропонувала літній жінці заплатити їй за її послуги. Того дня у слухавці пролунав гучний сміх її подруг, жодна з яких не стала на бік Олі. Жінка перестала слухати зневажливі зауваження на її адресу.
Почутого було більш ніж достатньо. Невістка завжди зустрічала її з, здавалося, щирою усмішкою, але, якби тільки син Олі знав справжні почуття своєї дружини до свекрухи. Оля вирішила не розповідати про почуте, не бажаючи стати причиною конфліктів у молодій родині. Натомість вона довірила свою кішку та рослини сусідці і вирішила продовжувати подорожувати, не попереджаючи про це невістку. Вона по-справжньому насолоджувалась своїм заслуженим відпочинком, планувала зробити свої золоті роки гідними. Однак Оля також твердо вирішила обмежити своє спілкування з невісткою.