Якось задзвонив телефон. Зіна подивилася на екран: дзвонить її дочка Катя. Вона чекала, що дочка або представить чергового потенційного нареченого, або скаже, що ночує у подруги. Катя повідомила матері, що прийде з другом за півгодини, і попросила приготувати чай. Зіна неохоче погодилася і почала готуватися до їхнього приходу. Зіна шкодувала, що її 20-річна донька не одружилася раніше. Але вона також думала про те, що їй уже сорок, а вона все ще без чоловіка.
Коли гості прибули, Зіна помітила, що новий кандидат у зяті, Роман, був старший за її дочку принаймні на десять-п’ятнадцять років. Всі пили чай, але Зіна відчувала занепокоєння можливими стосунками. За кілька днів Зіна несподівано зустріла Романа на вулиці, який запропонував підвезти її, побачивши, що вона несе важкі продукти. Під час короткої зустрічі вони обмінялися незграбними поглядами, і Зіна ніяк не могла забути поведінки Романа. Незабаром Катя оголосила, що виходить заміж за іншого чоловіка на ім’я Максим – сина бізнесмена з їхнього обласного центру. Зіна відчула полегшення та незрозуміле їй самій почуття щастя.
Весілля відбулося, і Катя поїхала, залишивши Зіну відчувати порожнечу у квартирі. Тепер Зіна часто ходила до магазину, де колись зустрілась із Романом, сподіваючись побачити його знову. В один із вихідних днів вона побачила машину Романа з вікна і спостерігала, як він виходить із неї з букетом квітів. Вона гадала, чи він знає, що Катя вже одружена? Він зателефонував до домофону, і вона нерішуче впустила його. Роман зізнався, що приїхав до неї, і Зіна побачила на очах сльози щастя. Зіна зателефонувала дочці, щоб поділитися новиною про те, що вона закохалася у Романа. Катя підтримала її і навіть запропонувала бути на їхньому весіллі, якщо вони вирішать одружитися. З благословення дочки Зіна нарешті дозволила собі бути щасливою та коханою.