На кухні стояла тиша, яка порушувалась тільки Сергієвим голосом: – Ти колись навчишся готувати з душею? Ірина, його дружина, повернулася до нього, скорчивши гримасу. Стейк, на який поскаржився Сергій, був надто жорстким, і він попросив зробити його ніжнішим. Відчувши роздратування, Ірина відповіла: – Хочеш – доїдай, не хочеш – не моя проблема, – після чого пішла у вітальню, втомившись від критики. Мати Ірини висловила співчуття щодо цього, але не змогла допомогти.
Вона нагадала Ірині, що недоліки чоловіків із віком посилюються, і що для мирного та щасливого життя потрібен компроміс. Корінь сварки, за визнанням Ірини, полягав у пристрасті Сергія до їжі. Мама Ірини запропонувала Сергію готувати самому, що звучало простіше, ніж було насправді. Сергій з дитинства був вибагливий у їжі, навіть у дитячому садку відмовлявся від їжі, якщо в ній була хоч одна нотка цибулі. Приготування їжі мало відповідати точним вимогам Сергія. Перед їжею він прискіпливо оглядав свою їжу, а якщо не був задоволений, то відставляв тарілку убік і віддалявся до вітальні. Коли він готував, на кухні був безлад, який Ірина мала прибирати, і на це йшли години, якщо не цілий день.
Якось увечері Сергій зателефонував і запитав, коли буде готова вечеря. У Ірини впало серце, коли вона зрозуміла, що картопля пересмажилася, а про рибу вона забула. Коли Сергій вказав на це і звинуватив її в лінощі, Ірина не стрималася. Розлютившись, вона кинула рибу на стіл, а картоплю вивалила на голову Сергія і запитала, як йому сподобалася вечеря. Сергій здивовано пішов у ванну, вийшовши звідти тільки для того, щоб пообіцяти, що надалі готуватиме сам. Ключем до щасливого сімейного життя, як з’ясувала Ірина, є баланс кохання, поваги, компромісу і, що важливо, у кохання є індивідуальний секретний інгредієнт, властивий кожній парі. Його й варто шукати закоханим.