Була п’ятниця, і Олена мала важкий день. Їй потрібно було показати потенційним орендарям кілька варіантів житла, а також провести кілька угод та зустрічей із керівництвом. Після довгого тижня вона вирішила побалувати себе вечерею у ресторані “Вінтаж”, елітному закладі міста. Адміністратор провів її до столика, а співачка виконувала пісню Наталки Карпи.
Офіціант запропонував їй скуштувати суп із морепродуктів, але Олена попросила лише склянку води. Вона знала, що ресторан дорогий, а ціни були приголомшливими. Олена вдала, що вивчає меню, і замовила брускетту із сиром та грушею, на що офіціант, здається, заперечив. Вона помітила, що працівники ресторану дивляться на неї, і відчула їхню зневагу. Замовлення Олени було перервано офіціанткою, яка подала їй тарілку м’яса з вишневим джемом. Запах був райський, і Олена насолоджувалась ним, як раптом зрозуміла, що ця страва не її замовлення. Однак офіціант повідомив їй, що ця страва – за рахунок закладу, люб’язно наданого жінкою, яка сиділа за сусіднім столиком.
Жінка представилася Олені та пояснила, що хоче допомогти, бо розуміє її ситуацію. У цієї жінки було схоже минуле, і вона багато працювала, щоб досягти всього, що вона зараз має. Вона хотіла допомогти іншим, як навчала її бабуся. Після трапези жінка викликала до себе адміністратора і сказала звільнити офіціанта, який судив людей по їхньому зовнішньому вигляді. Жінка відмовилася терпіти таку нелюдяність у своєму ресторані. Цей випадок справив на Олену незабутнє враження. Вона зрозуміла, що в світі ще є добрі і щедрі люди, і поклялася допомагати іншим так само, як та жінка допомогла їй і мотивувала її.