Володимир, якому було 33 роки, став батьком. Він був у захваті, побачивши у вікно свою дочку, дуже схожу на нього. Стати батьком було дуже приємно, але він знав, що він має багато роботи. Йому потрібно було купити ліжечко, коляску, костюм та підгузки. Він не міг дочекатися, коли його дружина та дочка повернуться додому. Коли Софія з дитиною приїхали, Володимир зауважив, що її дочка не спокійна. Вдень дружина намагалася впоратися із ситуацією сама, а вночі допомагав Володимир.
Він зберігав спокій, навіть коли дитина плакала, а вночі вставав і носив її на руках, поки вона не засинала. Перші кілька днів були важкими, особливо, коли вони не могли зрозуміти, чому плаче маля. Софія билася в істериці, але Володимиру вдавалося її заспокоїти. Їм довелося годувати доньку сумішшю, бо від нервів та переживань у Софії зникло молоко. Володимир підігрівав суміш уночі та годував доньку, поки Софія спала. Через рік Софія пішла з сім’ї , заявивши, що втомилася і їй потрібна перерва. Володимир навчився справлятися з дочкою самотужки. Вони розуміли одне одного навіть із півслова. Поки Володимир був на роботі, їм допомагала нянька.
Коли донька підросла і пішла до дитячого садка, стало набагато легше. Після свого відходу Софія не виявляла жодного інтересу до дочки, і навіть спільні знайомі не згадували про неї. Володимир теж не згадував про колишню дружину. Але був вдячний за дочку, яка була найкращою, що з ним трапилося. Якось Софія повернулася до них і стала вибачатися, сказавши, що сумує за сім’єю і більше ніколи не поїде. Володимир впустив її в будинок, але коли через два місяці вона знову пішла на кілька днів, він зачинив перед нею двері, коли вона повернулася вдруге. Він зрозумів, що Софія ніколи не буде гарною матір’ю. Він вирішив остаточно і офіційно розлучитися з нею і виховувати доньку сам. Нещодавно йому обіцяли підвищення на роботі, і він планує продати свою квартиру і переїхати подалі, щоб Софія не змогла їх знайти.