Якось мені представилася можливість отримати у спадок квартиру, але мій чоловік був проти, тому що це вимагало моєї частої відсутності з дому. Незважаючи на мої спроби пояснити йому ситуацію, він відмовився слухати. У шлюбі ми прожили 20 років, ми мали свою квартиру, подаровану мені батьками. Однак, маючи двох дорослих дітей, ми відчували, що нам потрібно більше майна, щоб передати його їм у спадок.
Нещодавно мені зателефонувала моя дальня родичка, тітка Ганна, яку я не бачила понад два десятиліття. Вона пояснила, що хворіє вже два роки і не може подбати про себе. У тітки Ганни не було дітей, і вона запропонувала передати мені свою двокімнатну квартиру, якщо я погоджуся доглядати її кілька разів на тиждень і іноді залишатися на ніч. Квартира знаходилася всього за 50 кілометрів від нашого будинку. Мій чоловік відразу ж відкинув цю ідею і сказав, щоб я навіть не думала про це . Він стверджував, що мені не тільки доведеться дбати про незнайому людину, а й жити у сусідньому місті.
Незважаючи на мої спроби запевнити його, що я зможу впоратися з усім навантаженням і доглядом за тіткою, він продовжував упиратися. Мій чоловік жив одним днем і не думав про майбутнє. Він звик, що всю роботу по дому роблю я, і не міг уявити, що йому доведеться дбати про себе. Однак я намагалася переконати його в тому, що люди все життя накопичують на покупку квартири, а багато хто живе у орендованому житлі. А нам квартиру подарували батьки, та й бабуся допомогла нам з ремонтом та покупкою меблів. Я не хотіла непорозумінь із чоловіком, але й не хотіла відмовлятися від вигідної пропозиції родичів. Я відчувала, що для нас це чудовий шанс отримати ще одну квартиру і допомогти нужденній людині. Я дуже сподіваюся переконати чоловіка подивитися на ситуацію з моєї точки зору.