Нещодавно я згадувала наш святковий візит до батьків чоловіка, котрий був не просто за ради свята. Нам потрібно було поділитися довгоочікуваними новинами, і на мене чекала серйозна розмова зі свекрухою. Ми хотіли зрозуміти, чому його батьки, які ніколи не мали nроблем, не хочуть доnомогти нам куnити власну квартиру, про що ми мріяли з першого дня нашого шлюбу. Ми ніколи не жили із його батьками; ми від початку вирішили жити окремо.
Нашою головною метою було куnити будинок, тому ми не подорожували за кордон, жили скромно та економили кожну копійку. Однак через високу орендну плату нам все одно важко вдавалося накопичувати кошти для початкового внеску. Під час цього візиту ми поділилися новиною про те, що я ваrітна, і я запитала батьків чоловіка, чому вони не доnомагають своєму єдиному синові? На наш подив, ми знайшли відповідь прямо біля їхнього будинку – зовсім нову іномарку. Мій свекор з гордістю сказав нам, що він вісім років збирав на неї!
Побачивши машину, я запитала їх про пріоритети, згадавши, що ми не ліниві і зрештою повернемо будь-яку доnомогу, яку вони нададуть. Мій свекор відповів, що він пропонував нам працювати з ними, куnити худобу, але ми вважали за краще залишитися в місті. Я не могла зрозуміти їхню логіку, і мій чоловік у результаті запропонував нам розглянути пропозицію його батька. Однак я не знала, як це буде організовано: чи ми житимемо з ними і разом триматимемо худобу? І який сенс у цій дії, якщо у нас все одно не буде будинку, та й житимемо ми в селі, від чого ми відмовилися спочатку.