У дитинстві ніколи не бачила, щоб мої батьки сва рилися. Нещодавно вони відзначили 25-ті роковини весілля, але незабаром після цього мама повідомила мені, що вони роз лучаються. Я була здивована, але вирішила поговорити з мамою і з’ясувати причину такого рішення.
Вона пояснила, що їй набридла сімейна рутина. Мій батько, навпаки, був спантеличений і засмучений. Він не розумів, чому його дружина хоче піти, якщо вона не має kоханця. Незважаючи на роз лучення, мої батьки, як і раніше, поважали один одного і розуміли рішення один одного… ну, намагалися… Після роз лучення мама переїхала на орендовану квартиру, але їй було сумно й самотньо, бо кавалери не бігали за нею, як, мабуть, вона чекала.
Минуло півроку, і на Різдво мама розповіла, як їй сумно, адже це мало бути сімейне свято, а не чергове свято самотності. Я запропонувала мамі запросити батька на вечерю, вона зам’ялася, але погодилася. Під час святкування батько запропонував мамі жити з ним як у старі-добрі, забувши про все, що трапилося, і вона з радістю погодилася. Їх недовге розлучення зробило їхні стосунkи теплішими, і вони стали більше цінувати один одного. Пізніше я дізналася, що батько чекав на повернення мами весь час, як тільки вона поїхала. Після цього досвіду я ще більше захоплююсь любов’ю своїх батьків.