У мене не так багато спогадів про моїх батьків. З раннього віку я росла у дитячому будинkу. Коли мені було десять років, моєї матері не стало, і я не знала свого батька. Батько покинув маму, як тільки дізнався про її вагітність. З того часу він ніколи не з’являвся в моєму житті, а інших родичів у мене не було. Так я опинилась у дитячому будинkу. Там було важко рости, і мені завжди було приkро, коли пари приходили всиновлювати маленьких дітей, але ніхто не хотів брати підлітка на зразок мене. У віці вісімнадцяти років я офіційно успадкувала двокімнатну квартиру моєї матері.
Вперше в житті я відчула, що маю щось, що я можу назвати своїм. Я вступила до університету і навчалася на бюд жетній основі, бо мені не було на кого покластися. Я багато працювала, добре вчилася та відвідувала курси масажу. За чотири місяці я знайшла роботу, яка приносила мені дохід. Тоді я й познайомилась із Василем. Ми навчалися в одній групі, і я була старостою нашого курсу. Василь часто пропускав заняття, і мені доводилося його замінювати. Через його перепустки ми постійно разом потрапляли до деканату. Якось він подякував мені за доnомогу і запросив на каву. Так почалися наші стосунkи, і на п’ятому курсі ми побралися. Все було добре, за винятком моєї свекрухи, яка дивилася на мене зверхньо за те, що я була з дитячого будинkу.
Вона вважала, що має право ставитися до мене з презирством через це. Я постояла за себе і дала їй зрозуміти, що маю свої погляди. Це викликало у неї негативне ставлення до мене, і вона спробувала відмовити Василя одружитися зі мною. Але ми все одно одружилися. Поки в моїй квартирі йшов ремонт, ми жили на орендованій квартирі. У мами чоловіка була однокімнатна квартира без ремонту, і вона запропонувала нам із Василем жити у її квартирі, а вони, мовляв, житимуть у моїй двокімнатній. Я недовго думала і сказала: – Навіщо мені віддавати комусь свою квартиру? Це моя квартира, і тільки я маю право розпоряджатися нею на власний розсуд. Це викликало велику суперечку, і тепер я найлютіший ворог своєї свекрухи. Але мені байдуже. Найголовніше – що мій чоловік любить і підтримує мене, і я нікому ніколи не дозволю збити мене зі шляху.