Ми з чоловіком тривалий час жили з моїми батьками, тому що ми не мали свого даху над головою. Але перед нашим весіллям свекруха оголосила, що вони збираються nродати свою трикімнатну квартиру та переїхати до села. Вона запропонувала нам свою однокімнатну квартиру, але ми відмовилися та продовжили жити з моїми батьками.
Однак свекор почав часто дзвонити і слізно говорити нам, що су мує за нами і мало бачить онучку. Моя свекруха теж сkаржилася, що моя дочка називає ”бабусею” тільки мою маму… Отже, через кілька років ми вирішили переїхати до столиці. Чоловік знайшов роботу, а дочку записали до приватного дитячого садка. Свекруха була щаслива, що тепер онука була поряд. Але жити зі свекрухою було непросто . Вона часто сkаржилася на нездужання або головний біль і не могла дбати про нашу дочку, через що нам з чоловіком було важко проводити час наодинці.
Одного разу навіть зруйнувала наші плани відвідати весілля друга, заявивши, що не зможе посидіти з онукою. Незрозуміла поведінка моєї свекрухи тривала, і стало ясно, що вона дбає лише про свого сина, а не про онучку. Кульмінацією всього стала сварка через наші плани на Новий рік: моя свекруха була засмучена тим, що ми збираємося святкувати з друзями, а не в неї вдома. Зрештою, нам із дочкою набридла поведінка свекрухи, і ми вирішили дистанціюватися від неї. Ми більше не відвідуємо її і залишаємо чоловіка спілкуватися з нею наодинці.