Коли мені було дев’ять, мама вийшла заміж вдруге – за Володимира. Він негайно взяв під свій контроль нашу квартиру, і все, що ми робили, відповідати його примхам. Мама боя лася будь-яких сварок у сім’ї, тому нам доводилося мовчки підкорятися вимогам вітчима. Якщо я приходила зі школи втомленою, мама відправляла мене доnомагати вітчиму. Якщо я відмовлялася, вона влаштовувала сkандал.
Згодом на мене перекладали все більше й більше обов’язків, а вітчим просто сидів на дивані. Якщо він і давав мені грошей, то обов’язково нагадував мені про свою щедрість упродовж кількох місяців. На мій 18 день народ ження мені сказали, що мені потрібно знайти роботу і переїхати з квартири . Це не входило до моїх планів, але в мене не було вибору. Я намагалася пояснити, що знайти роботу та накопичити достатньо грошей на квартиру, їжу та переїзд за такий короткий проміжок часу було нереально.
Незважаючи на мої протести, мама показала мені вакансію у магазині побутової хімії, і я орала там з ранку до ночі, піднімаючи важкі пакети та вдихаючи хімікати. Після трьох місяців постійних суперечок та стресу я посkаржилася тітці, яка наказала мені негайно зібрати речі та переїхати до неї. Вона дала мені гроші і доnомогла знайти роботу в книгарні. Моя тітка дбала про мене краще, ніж моя власна мати, і ми разом проводили вечори, дивлячись фільми та поділяючись історіями з життя. Якось мама зателефонувала мені і зажадала дати грошей, але я вже не хотіла мати нічого спільного з жінкою, яка колись вигнала мене з дому.