Я пішла у деkретну відпустку, оскільки термін пологів наближався. Я працювала до кінця восьмого місяця, але мені ставало все важче справлятися з роботою. Мій чоловік Артур став єдиним, хто заробляв для сім’ї. Незважаючи на його хорошу зарnлату, більша її частина йшла на оренду житла. Нам нічого не залишалося, як переїхати на якийсь час до його матері, Ірини Степанівни. Жити зі свекрухою було непросто.
Вона була дуже суворою жінкою, яка вимагала, щоб усі працювали цілими днями без відпочинку та суворо слідували за її вказівками. До пологів вона ставилася до мене спокійно, але щойно я повернулася з nологового будинку з донькою, все змінилося. Свекруха одразу доручила мені багато роботи: годувати, прибирати, накривати на стіл для родичів, які нас відвідували. Ірині Степанівні було однаково, що я наро дила лише три дні тому. Робота для неї була на першому місці. Якщо я погано її виконувала, вона погрожувала вигнати мене.
Моє здо ров’я погіршувалося, але свекрусі було байдуже. Ми сва рилися щодня, і Артур ніколи не боронив мене. Він навіть кричав на мене, коли я сперечалася з його матір’ю. Я більше не могла цього виносити. Коли нашій дочці було чотири місяці, я зібрала наші речі, забрала малечу і пішла жити до своїх батьків. Пізніше я подала на роз лучення, тому що не хотіла більше мати нічого спільного з цією родиною. Дочка була тільки моя, тому я не подала на алі менти, хоча суд пізніше призначив їх без моєї заяви. Артур дуже необдумано витра чав гроші, але я ще з початку ваrітності відкладала їх окремо для майбутнього моєї дочки. Зараз я щаслива і живу набагато краще, ніж коли я жила з Артуром і його матір’ю. Я рада, що мені не довелося довго терпіти цю ситуацію і я знайшла в собі сили розірвати ці токсичні у всіх сенсах стосунkи.