Коли мені було 17 років, я заваrітніла. Справа в тому, що колись я сильно заkохалася у свого хлопця, який обіцяв одружитися зі мною. Однак коли він дізнався про ваrітність, то, не сказавши ні слова, зник. Його батьки звинувачували мене в тому, що я зіпсувала життя їхньому синові, хоча Вадим був моїм першим серйозним супутником життя. Мої батьки були в люті і вимагали, щоб я позбулася дитини.
Але було вже пізно, і ліkар сказав, що переривати ваrітність для мене надто ризиковано. Отже, ми вирішили віддати дитину на усиновлення. Моя мати забороняла мені виходити з дому, щоб уникнути пліток. Я народила гарну та здорову дівчинку і назвала її Богданою. Однак її забрали у мене лише за два дні після nологів. Про прийомних батьків мама щось розповідати відмовилася. Я пам’ятала тільки те, що Богданка біля вуха мала родимку у вигляді серця. Минуло майже 20 років , а в мене не було жодної інформації про дочку. Тепер я була щаслива у шлюбі, але батьки зберігали мій секрет від інших членів сім’ї.
Минулого року ми опинилися в Польщі, де нам дала притулок добра жінка на ім’я Магда. Якось до нас у гості приїхала дочка Магди – Божена. Вона була напрочуд схожа на мене, і навіть мала за вухом родиму пляму. Я була впевнена, що Божена моя дочка, але боялася зруйнувати життя її сім’ї. Мені хотілося сказати Богданці правду, але я не знала, що робити в цій ситуації. У мене стискалося серце, коли я чула її сміх і дивилася, як вона грає з моїми дітьми. Як її справжня мати, я відчувала, що маю на неї право, але я також визнавала, що Богданка мала гарне життя в її прийомній сім’ї. Було важко збалансувати моє бажання бути з нею з необхідністю захистити її та її сім’ю. Я не знала, що робити, але моє серце стискалося від усвідомлення того, що моя дочка була так близько, і водночас так далеко.