Я жила звичайним життям із чоловіком Михайлом та донькою Іринкою. Ми багато працювали, накопичували гроші та купили Іринці та її майбутній родині квартиру, а самі жили у селі.
На жаль, Михайла не стало, коли Іринка навчалася у десятому класі. Після його сме рті Іринка почала менше цікавитися навчанням і більше проводила часу на вечірках, з друзями – і з забороненими речовинами.
Незважаючи на наші фінансові труднощі, я змусила Іринку вступити до університету. Вона провалила вступні іспити і була прийнята на платне відділення лише після сплати з мого боку великої суми грошей.
Іринка продовжувала прогулювати заняття та брала у мене гроші, щоб витрачати їх на свого хлопця, який займався протиправною діяльністю.
Коли я перестала давати їй гроші, вона вимагала, щоб я продала нашу квартиру, щоб розплатитися з боргами її хлопця.
Я відмовилася, і Іринка тижнями не приходила додому. Коли у мене виявили злоякісну хворобу і знадобилося дороге лікування, я зателефонувала дочці за підтримкою.
Вона відмовилася допомогти і сказала мені шукати допомоги в іншому місці, хоч у неї на той момент були гроші. Вона кинула слухавку, і я зрозуміла, що одна у цьому великому світі.
Це був важкий час, але я не хотіла більше бачити Іринку. Я зосередилася на своєму лікуванні та максимально використала свій час для себе та свого здоров’я.