Ми з хлопцем стояли в черзі до лікаря. Ми тільки-но дізналися, що я ва г ітна, і ми обидва були у нестямі від радості.
Незважаючи на тісноту та похмуру атмосферу приймальні, ми з Олегом були щасливі та енергійні, обговорюючи можливість наро дж ення сина.
Олег був особливо схвильований і не соромився голосно озвучувати свої думки, що привертало увагу інших пацієнтів у коридорі.
Він запропонував кілька імен для нашого сина, у тому числі і з його сім’ї, але ми не змогли погодитися ні в чому.
Жарти та сміх Олега викликали дискомфорт у деяких з тих, хто чекав, а одна жінка навіть зробила зауваження щодо його поведінки.
Мені було ніяково і тривожно, яким батьком буде Олег . Якщо він не міг шанобливо ставитися до інших людей у приймальній л ік арні, як би він поводився у майбутньому стосовно нашого сина чи мене?
Ще більше мене стурбувала поведінка Олега стосовно жінки, яка залишила коментар.
На щастя, л ік ар вийшов і покликав нас до кабінету. Він підтвердив, що я здорова і ваг іт ність протікає добре, без ускладнень.
Однак інцидент у приймальні змусив мене засумніватися у моїх стосунках з Олегом та у нашій здатності разом ростити дитину.
Це ж така відповідальність, виховувати іншу людину… чи впораємося ми з Олегом із таким завданням?!