Ліза вимкнула телефон і кинула його на інший бік дивана. Вона чекала на дзвінок від Андрія, який обіцяв зв’язатися з нею, але мовчав уже другий день. Минув рік з моменту нещасного випадку, який забрав життя батьків Лізи. Раніше вона любила Новий рік, але тепер асоціювала його зі своєю втра тою та тугою. Ліза не пам’ятала, як їй вдалося закінчити перший курс інституту та пережити втрату батьків.
Тітка Марина переїхала до неї, щоб скласти їй компанію, але вони так і не стали друзями. Якось Микола умовив Лізу піти на день народ ження його друга за два дні до Нового року. На ній була та сама сукня, яку вони з мамою куnили спеціально до минулих свят, але у Лізи тоді так і не було можливості її одягти. Микола та Ліза довго їхали на таксі. Коли вони прибули, вечірка вже розпочалася. Ліза там нікого не знала, окрім Миколи. Але коли всі почали танцювати, Микола зник, залишивши Лізу почуватися як не у своїй тарілці. Ліза пошукала Миколу і виявила його на сходах, він обіймався з іншою дівчиною.
Ліза зла вийшла з квартири і побіrла надвір. Раптом вона помітила, що за нею слідує хлопець, і розлю тилася. Він намагався доnомогти їй, коли в неї відлетів шарф, але Ліза не прийняла його допомоги. Хлопця звали Андрієм. Вони обмінялися телефонними номерами. Минуло два дні, а Андрій так і не зателефонував. Ліза сиділа на дивані і дивилася старий різдвяний фільм, поки тітка Марина готувала тарталетки. Раптом пролунав дзвінок у двері, і Ліза пішла відчиняти. Андрій стояв на порозі і був ображений тим, що Ліза була недоступною. Він запросив Лізу сходити до клубу з ним та його друзями, і Ліза зрештою погодилася. Вони танцювали, і Ліза відчула, як поруч із Андрієм у неї теплішає на серці. За кілька місяців молодята одружилися, і Марина переїхала до свого чоловіка. Вона більше не боялася зустрічати Новий рік.