Сашко відпочивав зі своєю дружиною Людою, коли зателефонувала його матір та повідомила йому, що Андрій Нікітенко дзвонив їм на домашній телефон. Сашко не міг згадати, хто такий Андрій, поки мати не нагадала, що вони були друзями дитинства у селі, де Саша часто відвідував свою бабусю.
Андрій залишив свій номер і запросив Сашка відвідати їхнє старе село, перш ніж вони переїдуть до міста. Сашко спочатку відхилив пропозицію через зобов’язання по роботі, але зрештою передумав і вирішив поїхати до села разом із дружиною Людою. Дорогою вони купили продукти і провели день, спілкуючись з Андрієм та його родиною. Вони вдавалися до спогадів свого дитинства, відвідали знайомі місця та смачно повечеряли. Коли вони виїжджали, Люда поділилася своїми думками, яке гарне село, але як шкода, що люди їдуть звідти, бо немає роботи.
Сашко погодився з нею та почав думати про те, як змінити ситуацію. Зрештою він придумав план і за кілька днів повернувся до села , щоб запропонувати Андрію вкласти гроші в реконструкцію ферми та будівництво нового мосту через річку. Андрій погодився на цю пропозицію і вирішив залишитись у селі зі своєю родиною. Згодом інші жителі теж повернулися на батьківщину, і поступово життя на селі почало розквітати. Будинки були відбудовані заново, з’явилася молодь, багато хто почав розводити рибу в ставках. Через 5 років у районі навіть з’явилася нова лижня для туристів. Зрештою, Сашко та Люда жодного разу не пошkодували про своє рішення відвідати село та інвестувати у громаду. Колись забуте село стало процвітаючим місцем, завдяки готовності Сашка та Андрія змінити ситуацію на краще.