У грудні минулого року я пішла до нотаріуса складати заповіт. Після цього я повідомила про це двох своїх синів, попередивши їх, що є офіційний документ. Однак я їм ще не сказала, що оформила сnадок лише на одного, а другий залишиться ні з чим. У мене є квартира, і я давно думаю про те, як розпорядитися сnадщиною. Обидва мої сини дорослі, одружені і живуть окремо. У старшого двоє дітей-школярів, а молодший із дружиною теж з дня на день чекають на другу дитину.
Якось я розповіла своєму молодшому синові про своє рішення віддати йому більшу частину майна. – Мамо, чому ти обрала мене? – він запитав. – Ну, твій брат цього не заслуговує, – відповіла я, – він слухає тільки дружину, а з невісткою у мене не дуже добрі стосунки. Вона мене не любить і не приховує. Я не знаю, як до неї підійти, як з нею спілкyватися. А подарунки, які я їй дарувала спочатку, вона викинула у відро для сміття. – Я розумію, – сказав мій молодший син, – дякую, мам. Я добре подбаю про квартиру.
Сини зараз добре спілкyються між собою, але чи зміниться все після того, як старший син дізнається про моє рішення? Ось про це я дуже турбувалася. – Мамо, я думаю, це справедливо, що ти віддала квартиру тому, хто на це заслужив, – сказав молодший, – ти мала право віддати своє добро сім’ї, яка могла знайти до тебе підхід. Я відчула полегшення після розмови з моїм молодшим сином. Я все проаналізувала і вирішила зробити те, що зpобила – віддати все дитині, на яку сподіваюся в старості, так щоб усе було чесно. Сподіваюся, ніхто не образиться!