Людмила терпляче чекала на лавці біля паркану свого такого необхідного відпочинку. Її чоловік Дмитро знову поїхав до санаторію. Він часто їхав у відпустку в різні місця, але ніколи не брав із собою Людмилу. Вони були одружені вже 30 років, і вона ніколи раніше не була у подібній подорожі. Дмитро мав деспотичний характер, часто ображав і пpинижував її. Він не терпів жод них сkарг чи заперечень з її боку.
Людмила була слухняною дружиною, яка давно вже втомилася від того, що ставилися до неї з презирством. Вона часто почувала себе прислугою в будинку, дбаючи про домашнє господарство, готуючи та прибираючи для гостей Дмитра. Але тепер у Людмили нарешті була відпустка, і це було краще, ніж будь-яка поїздка на море. В очікуванні цього моменту вона отримала текстове повідомлення від Дмитра , в якому йшлося про те, що він не повернеться, і у нього є нова жінка.
Див но, але Людмила поставилася до цього повідомлення байдуже. Вона розглядала це як можливість розпочати нове життя. Вона звільнилася від гніту свого чоловіка, і тепер життя було сповнене задоволень. Через два тижні після довгоочікуваної відпустки Дмитро спробував повернутися, але Люда більше не хотіла бути з ним. Вона відчувала себе на десять років молодшою, влаштувалася на нову роботу продавщицею і kупила новий одяг.
Друзі приходили побалакати, і її часто відвідували дочки та онуки. Дочки та іх чоловіки Дмитра посварилися з ним, та йому й не подобалося, коли поряд були його онуки, тому вони рідко відвідували його. Дім Людмили завжди був відкритий для відвідувачів, і вона із задоволенням грала з усіма своїми онуками. Життя Людмили змінилося на краще з того часу, як Дмитро пішов. Вона здобyла незалежність, завела нових друзів і насолоджувалася простими радощами життя.