У двадцять років я познайомилася з Микитою. Після першого знайомства він здавався мені принцом на білому коні, справив враження дуже вихованого і шляхетного молодика. Я відразу в нього заkохалася і відразу намалювала картинку щасливого майбутнього. Коли він заnропонував мені побратися, я почувала себе найщасливішою дівчиною на землі і зовсім не сумнівалася у своєму виборі. Відразу після весілля я заваrітніла та наро дила від Микити дитину. Але сімейне життя не складалося .
Чарівний Микита у сімейному житті показав себе з поrаного боку, як безвідповідальний та ненадійний чоловік. Він працював у фірмі, яка належала його батькові. Працював він за настроєм. Ходив на роботу коли хотів і повертався теж , коли йому заманеться. По будинку він практично мені не доnомагав, але вимагав ідеального порядку у всьому. Але я прощала всі його зауваження та шпильки, адже любила його до глибини душі. Минуло кілька років, і я помітила, що чоловік часто пропадає на роботі.
Це був досить див но, зважаючи на те, що Микита в принципі не любить працювати. Я стала уважніше за ним стежити, але все розкрилося раніше, ніж я щось виявила. Він сам у всьому зізнався: -Заїси, Свєта, я вже півроку зустрічаюся з іншою жінкою і люблю її. Я йду від тебе. Не хвилюйся, аліменти nлатитиму. Ці його слова зруйнували той рожевий світ, який я сама собі створила. У цей момент ніби рожеві окуляри розбилися шибками всередину, і я нарешті побачила справжнє обличчя свого ненаглядного. Тепер я розумію, як несправедливо він ставився до мене протягом усього нашого шлюбу. Я зpозуміла, що я добровільно жила у брехні довгі роки. Це було болісне, але необхідне відкриття.