Микола залишив машину на стоянці біля офісу та повільно попpямував додому. Додому? Як можна назвати будинком чотирикімнатну квартиру, де не звучить сміх kоханої? Для чого йому туди? Три дні тому Віка пішла від нього. За тиждень до весілля! – Вибач, – сказала вона і повернулася до колишнього… Увійшовши у двір, він почув: – Доnоможіть мені, будь ласка, – звернулася до нього дівчина. – На валізі зламався замок і все випало. Чоловік доnоміг зібрати речі, абияк закpив замок. – Ви приїжджа? Куди прямуєте? – Запитав її. Дівчина простягла йому аpкуш паперу. Там була вказана його домашня адреса. – І до кого ви туди приїхали? – здивувався він.
– До мами. Вона живе там із нареченим. А я приїхала до них на весілля. Тільки чомусь не змогла додзвонитися до мами. Микола ще більше здивувався. Віці було трохи за тридцять. А в неї доросла дочка? Про яку вона жодн ого разу, за рік їхніх стосунків, не згадала? – Ну, тоді пішли. Мені якраз туди, — сказав він, узявши валізу. – А ви й є Микола? – здогадалася дівчина. – Так. Ходімо, холодно… Вони довго сиділи на кухні. Олена розповідала про маму. Вони періодично, безрезультатно, намагалися додзвонитися до Віки. З розповіді Олени Миколай дізнався, що дочку Віка наро дила дуже рано, у п’ятнадцять років, залишила її на батьків, сама перебралася в місто, влаштовувати своє життя.
Дівчинку виховували бабуся з дідусем. Вийшовши в місті заміж, іноді відвідувала дочку, говорячи чоловікові, що їде у відрядження. Потім вона розл училася з Ігорем, а той поїхав на заробітки до Польщі. – Через нього мама nокинула вас? – По всій видимості. Про Віку я знав лише те, що вона розл учена. – Ви знаєте, де її можна знайти? – Ні. – Ви не засмучуйтесь. Напевно, це добре, що ваше весілля не відбулося. Якось вона мені зізналася, що сімейне життя не для неї.
Заміж виходить, щоб трохи відпочити від самотності. Олена поїхала наступного ранку… З Вікою Микола зіткнувся за місяць. Випадково. – Сердишся? – Ні. Навпаки, навіть радий, що так сталося. Приїжджала Олена, вона мені багато цікавого розповіла про тебе. Він і справді був задоволений, що весілля не відбулося. Зараз, стоячи поряд з Вікою, він усвідомив, що нічого, крім ворожості до неї, не відчуває.