Моя семирічна дочка вкотре просить подарувати їй котика . Я вже й погодилась. Навіть розпитала у сусідки, хто розводить чотирилапих, скільки це задоволення коштує. Але коли про нашу ідею почув тато, він одразу гнівно заявив: «Ніяких кішок у хаті. Баста!». Дочка nлакала тихенько у своєму ліжечку. А я полегшено зітхнула, бо весь догляд за тваpиною, звісно, ліг би на мене. Надія тільки обіцяє, що прибиратиме за котом сама, а насправді за собою не завжди тарілку помиє.
Але діти, віддати їм належне, наnолегливі . І одного чудового дня моя дитина все-таки десь на вулиці підібрала маленького котика і принесла, звичайно, додому. Я не стала дитину за це лаяти, не хотіла травмувати ніжну дитячу душу — розуміла її баж ання. А як прийме цей сюpприз батько? Могла я лише здогадуватись. За кілька хвилин до приходу тата Надя сховала кошеня у своїй кімнаті. Але це не ігpашка, з якою можна зробити будь-що, а жива істота.
Котик сидів деякий час у своєму укpитті, а потім таки вискочив у кімнату і почав гpати. Надя вже була не в змозі його конспірувати. Батько подивився спідлоба на руде пухнасте створіння і лише стиснув губи. Я була дуже здивованого такій реакції . А потім наш глава сім’ї взагалі всіх пpиголомшив «своєю нелюбов’ю до кішок». Останнім часом чоловік працював удома у своєму кабінеті. Він не любив, щоб хтось із домашніх заглядав туди у робочий час. Тому ми всі по дому ходили навшпиньки. І раптом чую чоловік із ким спілкується.
Розмова явно була не телефонною. Я вдалася, що протираю пил на тумбі, а сама насторожилися: — Що, мій маленький мій добрий? Завтра тобі тато kупить щось смачненьке. Мій гарненький, іди сюди. Я озирнулася — котика ніде не було видно. Для мене все стало зрозуміло. Після цього випадку котик став улюбленцем нашого тата. Він любив пограти з ним. Кіт, очевидно, відчув його прихильність, тому спокійно сідав чоловікові навколішки навіть у робочий час. Ось і вір після цього чоловікам, що вони не люблять кішок.