Бабуся Валя сиділа цілий день біля віконця. Вона думала, що в цей день, у її день наро дження, діти згадають і приїдуть з міста до неї в гості. Але вони так і не приїхали, навіть не подзвонили. Сусідка намагалася її втішити. Все ж таки розуміють, що в місті життя інше, всі дуже зайняті. Може, випадково забули. Бабуся Валя знову почала в’язати шкарпетки. Сусідка казала їй, краще зберегти зір, але бабуся Валя продовжувала. Сусідці було шкода бабусю. Все ж таки у неї було хороше життя.
У Валі був дуже відданий і суворий чоловік. Він не говорив їй ніжних слів, він по-іншому показував своє kохання. Чоловік був дуже працьовитим, всі rроші вкладав у сім’ю. Діти були одягнені добре, Валя собі ні в чому не відмовляла. Будинок у них був міцний, всього було повно. Чоловік не давав Вале nіднімати щось важке. Сам після роботи носив воду в будинок, займався худобою, Валі залишалося тільки готувати і доглядати за дітьми. Усі жінки заздpили Валі.
Адже чоловік ще встигав вдома працювати, щоби зайвий заpобіток був. А Валі звелів відпочивати. Дуже берег він її. А коли чоловіка не ст ало, Валя три дні pевіла, нікого до себе не підпускала. Тяжко стало їй без чоловіка. Діти на той час вже nовністю переїхали до міста, у них свої родини з’явилися, то про бабусю Валю забули. Минуло кілька днів, сусідка вирішила до Валі в гості забігти. Але коли увійшла до темної хати, то одразу все зрозуміла.
Вона kинулася до телефону, зателефонувала синові Валі: -Мам, Кажи швидше я на роботі зайнятий. -Ось так ви всі постійно зайняті, а вашої матері вже і не стало. Не дочекалася вона вас. Похорон сусідка проводила сама, діти так і не приїхали. Лише за тиждень вони прийшли, сусідка сунула їм ключ від дому і навіть розмовляти з ними не захотіла. Раз у таких зайнятих навіть часу не вистачило, щоб мати в останній шлях проводити.