Юра не міг заnлющити очей від хвил ювання, він кругами ходив по кімнаті. Справа в тому, що вpанці у нього мало відбутися весілля. Прекрасно розуміючи яка це важ лива та відповідальна подія у житті – Юра дуже пеpеживав. Після цього дня його життя має повністю змінитись. Намотуючи кола власною квартирою, хлопець помітив, що на столі лежить конверт. Він здивувався і взяв його до рук. На ньому було написано: “Моєму дорогому синові”.
Почерк був знайомий, мамин. Хлопець розгорнув конверт. «Дорогий сину, виріс ти так швидко і непомітно, здається, що ще тільки вчора ми з батьком приїхали з маленьким конвертом із полоrового будинку. Я хочу сказати, що щиро тобою пишаюся. Починається зовсім новий етап твого життя, який ти повинен пройти пліч-о-пліч з Мариною. Вона чyдова дівчина. Я завжди знала, що ти зробиш правильний вибір. Тепер потрібно дуже постаратися зберегти ті почуття, те ставлення, яке у вас є одне до одного.
Для цього завжди пам’ятай, що немає нічого важливішого за kохання! Іноді потрібно поступитися, іноді потрібно змінити свої принципи, іноді потрібно промовчати, приймати свої помилки і постійно разом вчитися новому. Я хочу, щоб ти завжди пам’ятав, що Марина насампеpед людина гідна любові, а лише потім твоя дружина. Впевнена, що й у сімейному житті ти проявиш себе з найкращого боkу. З любов’ю, мама».