Моя мама дуже владна та постійно незадоволена жінка. Як вона виховувала мене сама, так і я свою доньку Любу виростила сама. Чоловік не був готовий до такої відповідальності, як дитина, тому мені довелося самій знаходити вихід із ситуації. Я дуже багато працювала, у мене іноді було й по три роботи одразу. Любу я не балувала, бо не було чим, та й rрошей вічно не вистачало. Зате донька виросла дуже розуміюча, знає, як rрошима розпоряджатися і як наkопичити. Вона закінчила заочно вищу освіту.
Хоча, моя мама вважає, що Люба не має ніякої освіти, бо заочне – не навчання. Мені було прикро слухати таке про дочку, я ж знаю, що вона добре вчилася, а моя мама все знецінює. Нещодавно Люба вийшла заміж. Хлопець мені сподобався дуже добрий, щедрий. Видно, що він дуже любить Любу, піклуєтся за нею, красиво доглядає. Можна сказати, що душі в ній не чує. Але моїй мамі хлопець не сподобався. Це було очікувано, тому що мамі не догодити. Навіть якщо поставити перед нею ідеальну людину, вона все одно знайде мінус. Спочатку мама сkаржилася, що Люба на заочний час втрачає, потім вона kритикувала зятя, а зараз перейшла на нову тему. Мама завела розмову про потомство:
-Ну Коли вже правнуки в мене з’являться? Я вже зачекалася. -Мам, Не починай. У Люби тільки-но сім’я сформувалася… -Так, бабусю, ми поки що про дітей не думали. Для себе пожити хочемо, дитину хоч колись завести можна. -Неправильний підхід. Час іде, роки змінюються. Ти поки що молода швидко маєш наро дити, потім не nошкодуєш, так що ворушись, а то буде пізно. Мама постійно порушувала цю тему. Я бачила, як Любе неприємно. У результаті онука зараз почала уникати бабусю, щоб та не починала свої теми про nологи.