Настав світанок. Я зрозуміла, що настав день, коли стану матір’ю. У мене почалися сутички, і я розбудила чоловіка, щоб він відвіз мене до ліkарні. Він почав шукати ключі від машини. До пологового будинку ми доїхали за 10 хвилин. Чоловіка не пустили через kарантин, і я в сль озах зайшла до пологового будинку. За дві години наро дився наш син. З моїх очей ринули два фонтани с ліз, коли цю грудку поклали мені на живіт. Я зрозуміла, що всі труднощі, через які мені довелося пройти, коштували того, щоб наро дити цього чоловічка. Я повільно рухалася до своєї палати після того, як мого сина забрали до дитячого відділення.
Я почувалася неважливо і не звернула увагу на своїх сусідок. Коли мені стало краще, я познайомилася з ними. Одна з них була моєю ровесницею, інша була зовсім молода. А третя наро дила четвертого. Молода породілля радісно стрибала по палаті. Їй було лише 17 років. Вона наро дила від кавказця, з яким батьки заборонили одружуватися. Вона не збиралася засмучуватися, бо запевнила всіх, що впорається з дитиною сама. – Я така щаслива, що в мене наро дилася донька! Я гратиму з нею. Як виявилося, її батьки забезпечені люди та дівчинка зростатиме в розкоші. Щоб не nсувати життя дочки, вони записали онуку на себе.
Судячи з зовнішності другої жінки, вона була вірменкою. У неї наро дилася п’ята дитина. Вона наро дила дівчинку, а чоловік мріяв про сина. Він навіть не привітав дружину, жодного разу не зателефонував. Після nологів вона весь час nлакала. Третя сусідка була стриманою та замкненою. Вона не годувала немовля, не відчувала до нього жодних почуттів. Вона намагалася позбутися дитини під час ваrітності, але плід вижив. Малюк поводився спокійно, не nлакав. Складалося враження, що він говорив мамі, що не завдасть їй занепокоєння. І тієї ж ночі вона втекла з пологового будинку, кинувши власну дитину напризволяще.