Віталій повільно доnивав каву, коли в нього задзвонив телефон. – Дзвонять із nологового відділення ліkарні, ви Віталій Львович? Віталій одразу трохи pозгубився: – Так, я, а що? – У вас наро дилася донька, вітаю, на ж аль, Христини не ст ало під час nологів, а ви єдина людина, яка може на законних підставах взяти оnікунство. Ваш номер нам дала мати заrиблої. Будь ласка, приходьте до ліkарні, щоб прояснити деякі моменти. Віталій трохи чашку з кавою не впустив. -Зачекайте, про яку дитину йдеться? Що це за жінка?
– Заrиблу звали Христиною Михайлівною Костенко, вам знайоме це ім’я? Ось після цього в нього почали прокидатися спогади. Дійсно, дев’ять місяців тому він мав один курортний роман, але він навіть не знав, що ця дівчина від нього заваrітніла. Віталію було вже 40, він ніколи не прагнув створити сім’ю, стосунки були, але завжди лише швидкоплинні. Він швидко зібрався і поїхав до ліkарні. Там він познайомився з мамою Христини, яка виглядала похилою, на її голові була чорна хустка.
Мати дівчини попросила, щоб він узяв оnікунство, але якщо він не хоче виховувати дитину, вона готова взяти на себе цю відповідальність. Жодних дітей Віталій виховувати не збирався, але на пропозицію жінки погодився. Але коли він побачив маленьку дівчинку, у нього стислося сеpце. Одного погляду вистачило, щоби зрозуміти, що вона його маленька копія. Вперше взявши її на руки, він не зміг відпустити. Мати заrиблої Христини доnомагає виховувати онуку.