Ми з Андрієм довго і старанно працювали, щоб мати змогу kупити будинок своєї мрії та облаштувати його так, як завжди хотіли. Нам знадобилося більше 5 років, щоб досягти своєї мети. Kупили ми будинок з ремонтом, все, що нам було потрібно, вже було в наявності. Навіть фруктовий сад радував наш погляд щоранку. Як тільки заїхали, одразу познайомились із сусідами, запросивши їх на новосілля.
Добре посиділи, поговорили, познайомились. Все б ні чого, але за кілька днів сусіди знову прийшли до нас у гості – але цього разу без запрошення. Ми, звичайно, були дуже здивовані, але чинити опір не стали. І так почало відбуватися щовечора… Ми намагалися натякнути своїм сусідам, що дуже втомлюємося після роботи, але вони вдавали, що нічого не розуміють. Якось ми затрималися на роботі, а коли повернулися – застали сусідів у своїй альтанці, які вже веселилися. Ми поговорили з ними і nопросили більше ніколи не заходити до нас додому за нашої відсутності.
Як би там не було, вирішили ми з чоловіком закривати хвіртку на ключ. Зрештою ми вирішили провчити наших сусідів. Kупили продуктів – і самі пішли до них у гості. Вони, звісно, казали, що ми прийшли не дуже вчасно, але нам було байдуже. Наприкінці вечора я сказала: -Прада ж незручно, коли тебе не чують? З того часу вони перестали ходити до нас у гості. Якщо чесно, мені так навіть приємніше.