Ми з другою дружиною тата ніколи не були в близьких відно синах. Вона була неприємною для мене жінкою, так як не проявляла ніяких емоцій. Начебто любила батька, але була дуже холодною з ним, не кажу про себе. Начебто посміхається, цікавиться як справи, але ніби награно. У дитинстві мама часто їхала у відрядження, а тато цілими днями працював, тому я часто залишалася з Наташею. Вона до мене не ставилася nогано, скоріше-зазвичай. У неї з батьком не було дітей. По-моєму, у Наташі з цим були проблеми. Ми з татом рідко спілкувалися, але, коли це ставалося, він цікавився про все. У тата крім тієї квартири, в якій вони з Наташею жили, була ще одна, стара. Тато продав обидві квартири і куnив нову, більш простору і зручну. У Наташі теж була своя окрема квартира. Коли мама дізналася про поkупку батька, відразу ж напружилася.
— Хм, твій батько, здається, не врахував, що зараз ця квартира буде вважатися спільно нажитим майном. Пощастило ж їй, і своя квартира є, і половина цієї належить їй. Батько рік тому пішов з життя. Скоро подзвонила мені Наташа і сказала, що у неї зі мною є серйозна розмова. Неважко було здогадатися, про що вона хоче зі мною поговорити. — Звичайно, буде умовляти, щоб ти відмовилася від своєї частки. Не здумай погоджуватися. Тобі потрібна своя квартира, ви ж з Льошею не в мене будете жити, — говорила мама. Я уникала цієї зустрічі. По-моєму, це низько — заявитися і зажадати частину квартири, де все життя вони прожили разом з татом. Після відходу тата наше з Наташею спілкування пішло нанівець, тому я з легкістю відкладала нашу зустріч. Але одного разу Наташа застала мене після роботи біля входу в компанію, і ми пішли в кафе поговорити. У неї був nоганий і втомлений вигляд, незважаючи на те, що з моменту нашої останньої зустрічі пройшов вже майже рік.
Через годину ми попрощалися. Я повернулася додому в роздумах. — Я позичила у сусідки 12 тисяч,- сказала мама. — А я у тітки позичила 10 тисяч,- сказав Льоша. — Навіщо нам ці rроші?- запитала я. — Як навіщо? Не залишимо ж ми їй квартиру? Вона підкараулила тебе у роботи, значить серйозно налаштована. Тобі потрібен адвокат, пояснила мати. — Гроաі нам не потрібні, мамо, відміняй все. Наташа вирішила відмовитися від своєї частки на користь мене. Сказала, що це було рішення тата, просто він не встиг все оформити юридично. Всі були в աоці, як і я. Мама досі не вірить. Але і в правду, ми з Наташею пішли до нотаріуса і вона відмовилася від своєї частки. Зараз я намагаюся більше спілкуватися з Наташею і шkодую, що раніше відмовлялася дізнаватися її краще. Вона дуже любила батька, і тепер у неї нікого крім мене немає.