Нещодавно брат чоловіка вирішив відвідати нас. Він приїхав без попередження. Брати не бачилися майже десять років. Чоловік дуже зрадів, одразу пішов за покуnками, з дачі привіз вино. Брат приїхав із невеликою сумкою. Вручив мені пакет із гостинцями. Він почав розповідати про себе, свої справи. Я чемно усміхалася. Я зазирнула в пакет — і від побаченого втратила дар мови. Там лежав якийсь старомодний светр радянських часів і прострочений шоколад. Раптом він запитав мене: “Ну що, хазяйко, чим пригощатимеш гостя”. Вечеря була готова. Я накрила стіл.
Він їв з великим апетитом; у мене було враження, що він тиждень нічого не їв. Я дивилася на нього з подивом. Настоянки чоловіка зменшувалися з такою швидкістю, що йому довелося знову і знову відкривати холодильник. Чоловік дивився на мене винним поглядом. Дівер почав мене дратувати. Раптом він подивився на брата і сказав, що не збирається їхати, вирішив лишитися кілька днів. Ця година мені здалася вічністю. Мій чоловік був вражений, по очах було видно, зустріч з братом він представляв трохи інакше. Він говорив безупинно, без пауз — про якісь справи, про машини, про глобальне потепління тощо.
Раптом він спитав мене, а що буде на сніданок, на обід. Я застелила йому ліжко в кімнаті і сама лягла спати, але не могла заснути: думала про нашого див ного гостя. Твердо вирішила поговорити із чоловіком. Вранці я поставила чоловікові умову: або його брат залишає наш будинок, або я вмотиваю до мами. Ми nосварились. Він казав, що це не пристойно: брат приїхав до нього, вони не бачилися стільки років. Я зібрала свої речі та поїхала до мами. За два дні чоловік приїхав за мною, вибачився. Виявляється, його милий брат привів до нас у будинок якихось незнайомих людей, коли чоловік був на роботі. Коли повернувся, вигнав брата із товаришами по чарці. У чоловіка тепер немає бажання спілкуватися з ним, у мене – тим паче.