Мої стосунки зі свекрухою складалися досить-таки нормально особливо щодо моїх подруг. Ми не сва рилися, я часто їздила до неї на чай, носила пироги і рулетики. Єдине-вона любила приписувати мені косяки чоловіка. Наприклад, у нього брудне взуття-моя вина, не випрасувана сорочка – винна я. Я за своєю природою неkонфліктна людина, але свекруха одного разу довела мене. Її вічні зауваження зробили своє — я ви бухнула. Для початку я спробувала пояснити їй, що її син – дорослий чоловік і цілком може самостійно подбати про себе. У нас є 4-річна дочка. Ось за нею я зобов’язана стежити, а за дорослим мужиком – вже вибачте. Якщо мій чоловік не в змозі стежити за собою, і свекруха вважає, що йому потрібна доnомога в цих справах, то нехай сама цим займеться, звичайно, якщо вважає, що так буде правильно.
В очах свекрухи я прочитала тихий жах, нерозуміння і бунт проти моєї думки. Я не дала їй схаменутися, продовжила доводити свою точку зору. Так, раніше було прийнято вважати жінку робочою силою, але такі загальноприйняті стереотипи часто ламаються при адекватному сприйнятті реальності. У » ті » часи було прийнято вважати, що жінка зобов’язана орати на роботі, а по поверненню додому займатися домашніми справами, як ні в чому не бувало. А уклавши дітей, займалися чим? Правильно, прасуванням! Я ж вважаю, що це вопіючий утиск прав жінок. Я заробляю стільки ж, скільки і чоловік, але на відміну від нього, по приходу додому, я готую, прибираюся і гладжу, займаюся з донькою уроками, укладаю її і продовжую в тому ж дусі, поки не піду спати. Чоловік і зі своєю роботою навіть не справляється.
Він після роботи приходить типу втомленим і сторожить диван. Продукти куnую завжди я, всякі побутові дрібниці теж на мені. Я вважаю, що шлюб-рівність партнерів, а не вільне рабство одного з них. Я твердо стояла на своєму і свекрусі просто довелося прийняти мій погляд. Від жінки, яка від втоми постійно на межі, не варто очікувати любові, ласки і турботи. Весь той час свекруха дивився на мене з якимось нерозумінням. Вона, напевно, згадувала фрагменти зі свого життя, коли їй доводилося няньчитися з моїм свекром. До речі, про нього; після того, як я закінчила свою оду, в повітрі повисла тиша. Тоді-то до нас і приєднався батько мого чоловіка. Він сів на табуретку і попросив дружину заварити йому чаю. Свекруха сказала, що у нього є дві руки і дві ноги, якими він може прекрасно користуватися і без її доnомоги. Після цього, розмов про мою неохайності не було, а чоловік став підозріло активним в домашніх справах…