Мої свекор та свекруха – чудові люди. На початку нашого сімейного життя у нас із Льовою були nроблеми у фінан совому плані. Батьки Ліви дуже нам допомогли в цей період. Кілька років ми жили у їхньому триповерховому будинку. Це для мене була здійсненою мрією, тому що я все життя жила в маленькій квартирі і про таке щастя і думати не могла. Тримати такий великий будинок у чистоті дуже сkладно, але моя свекруха мене у всьому допомагала. Через два роки такого життя свекруха сказала, що вони з чоловіком вирішили купити маленьку хату біля моря, а вона залишиться нам.
Ось тут і почалися nроблеми. Я пізнала всю сkладність життя у такому величезному будинку. Усі мої родичі одразу згадали про моє існування. Вони думали, що тепер я мільйонерка з життям, як на обкладинці. У мене є триповерховий будинок, власний басейн, садок із фруктовими деревами. Можна хоч щодня влаштовувати пікніки на вулиці. Але тільки я та власники таких будинків знаємо, як складно тримати свій простір у чистоті. Тільки дізнавшись про переїзд у цей будинок я була найщасливішою на світі, потім я згодом познайомилася з поrаними сторонами такого життя.
Звичайне щоденне тренування у мене займає цілий день, а на генеральне і 3-х днів іноді не вистачає. Після звичайного пилососу та витирання пилу я почуваюся так, ніби працювала кілька годин на городі. Адже, крім таких робіт, мені доводиться ще готувати вдома… Мені сум но через те, що все моє життя зараз крутиться навколо прибирання цього будинку. Про дитину я зараз взагалі не думаю. Часу взагалі ні на що не вистачає.
Уявіть, якщо мені ще й за дитиною доведеться забиратися. Чоловік теж, звичайно, без діла не сидить: чи то басейн чистить, чи то на газоні працює, чи то на саду. Але в основному він на роботі, і домашні справи залишаються здебільшого на мені. Чоловік категорично проти хатньої робітниці. Він каже, що не хоче довірити будинок чужій людині. А я просто перебільшую, адже його мати справлялася, отже, і мені під силу. Коротше, я не знаю, що робити. Щодня – день бабака. Встаю, вранці, згадую свій безтурботний час, а потім повертаюся в реальність… Я зі стра хом усвідомлюю, що єдиний вихід із цієї ситуації – розлучення. Але ж у нас все добре, тільки домашній клопіт вибиває з колії.