Кілька років тому я поїхала на заробітки до Італії. Мене звільнили з дитячого садка, навіть не дочекавшись пенсії, бо знайшли молоду заміну. Чоловік Петро заробляв небагато, а син збирався одружитися. На щастя, моя подруга, яка працювала у Неаполі, сказала, що одна сеньйора шукає няню для своїх дітей. Я швидко оформила документи та погодилася. Робота виявилася гарною, платили пристойно, адже я мала досвід, а італійську мову я вивчила досить швидко. Жила я просто на віллі сеньйори, що заощаджувало гроші. Щомісяця висилала Петру по 500–600 євро, щоб він збирав їх.
За півроку ми назбирали на весілля сина: вибрали гарний ресторан, замовили фотографа, купили костюм у дизайнера. Після весілля я ненадовго залишилася вдома, а потім знову поїхала до Італії. В Україні таких грошей я точно не заробила б, а переведені в гривні євро були суттєвою підтримкою. Незабаром невістка завагітніла. Молоді жили на орендованій квартирі, і я першою запропонувала допомогу, щоб купити їм житло. Свати підтримали мою ідею. Я ще кілька місяців накопичувала, щоб зробити подарунок, паралельно відправляючи продукти, підгузки, одяг та навіть візок.
Коли наближалися пологи, ми купили для сина та його сім’ї трикімнатну квартиру у новобудові з ремонтом, майже у центрі міста. На хрестини внучки Злати я подарувала золотий ланцюжок з хрестиком, купу одягу, іграшок та 2 тисячі євро. Але заробітки зруйнували мої стосунки з чоловіком. Петро став відстороненим та холодним. Коли я приїжджала, ми спали окремо – він казав, що відвик ділити з кимось ліжко. Я чула, що в сімей, де один з подружжя заробляє за кордоном, бувають такі проблеми, але сподівалася, що час все виправить. Однак справа була не у відстані, а в іншій жінці.
Поки я працювала, Петро завів роман. У 2022 році в наш будинок переїхала сім’я біженців з Маріуполя, і він познайомився з Оленою, жінкою трохи молодшою за мене. Вони таємно зустрічалися кілька років. Я навіть не здогадувалася, хоч спілкувалася з нею і вважала її знайомою. Про те, що у чоловіка роман мені розповіла кума. Вона випадково побачила Петра з Оленою та навіть зробила фото. – Це точно вони, – сказала кума. – Якщо не віриш, покажу знімки. Найбільше мене поранила не зрада чоловіка, а те, що син, невістка і навіть свати знали про це і мовчали. Я стільки років працювала заради сина, намагалася дати йому все найкраще, а він так підло приховав правду. Зараз я переїхала на свята до мами у село. Мені соромно повертатися додому, люди показуватимуть пальцем і насміхатимуться. Не знаю, що робити далі, я в повному розпачі.