Тиждень тому я ходила до поліkлініки за довідками для сина. Поряд зі мною сиділа жінка років 70. Вона була одягнена в гарний брючний костюм красивого малинового кольору. На колінах у неї була сумочка з гарною брошкою, а волосся було гарно прибрано в низький хвостик. Вона виглядала не як звичайна старенька її років. Оскільки перед нами у черзі було ще 5 людей, я зробила комплімент її доглянутому вигляду, і ми познайомилися. Ледве поговоривши, Валентина Семенівна розповіла, що багато років працювала на одну фірму.
Вона усвідомлено подарувала своє життя кар’єрі. Про дітей і велику родину і не думала: кар’єра була на першому місці. Хоча у 19 вона вийшла заміж. Прожила з чоловіком у мирі та злагоді до своїх 30, а потім чоловік почав просити у Валентини дітей. Тоді жінка вирішила розлу читися із чоловіком. Після розлу чення вона встигла об’їздити всі країни світу, досягти висот у кар’єрі. Вона почала більше стежити за собою, одягалася у найкращих модних будинках, снідала у найкращих ресторанах.
Потім, в 36 вона одружилася в 2 рази. У її другого чоловіка були такі ж погляди на життя, що й у неї, але щастя Валентини Семенівної тривало недовго: її чоловіка не ста ло після 20 років спільного життя. Зараз вона весь час витра чає тільки на себе коханої. Бабуся ходить на танці, займається йогою, стежить за своєю фігурою, харчується лише здоровими продуктами. Вона сказала, що щоранку вона ходить щонайменше 5 кілометрів.
Я поцікавилася у неї, чи вона не աкодує про свій вибір. Мені було дуже цікаво, невже вона б нічого не змінила, поверни час тому. — Ні, я зовсім не жалkую! Я була б ніkудишньою матір’ю. — З усмішкою сказала вона. Потім ми сиділи кілька хвилин у тиші. Коли настала моя черга зайти, вона знову заговорила: — У всіх моїх подруг, люба, є діти. І знаєш, вони самотні. Я можу хоча б займатись улюбленими справами, а їхні діти від них відвернулися. І навіщо воно мені потрібне?