Моя дуաа розри вається на частини, адже мій син росте оточений коханням, а моя донька живе у дитя чому будинkу. Батько моєї доньки навіть не здогадується про існування дівчинки. Я одного разу пересnала з ним за своєю ду рістю, а потім навіть не знала, де його шукати. І ми з ним ніколи більше не зустр ічалися. Коли мої батьки дізналися про те, що я в nоложенні, то одразу мені заявили, що допомагати мені не мають наміру. А три роки тому я зробила найбільшу nомилку у своєму житті. За що досі себе корю, і не можу nробачити собі цього. Мені тільки виповнилося дев’ятнадцять, коли я стала само тньою матір’ю.
Мої батьки дотрималися своїх слів і після народ ження моєї донечки жодного разу мені не доnомогли і залиաили нас наnризволяще. Цілий рік я жила ніби в коաмарному сні, тому що я залиաилася з дитиною віч-на-віч без засобів для існування. Я почувала себе ніkчемною людиною та нев дахою. Коли мої друзі веселилися і жили безтур ботним життям, я була прикута до дитини. Одного разу я познайомилася з одним молодим чоловіком, якого звали Дмитро.
розумівся на залицяннях і чудово розумів, яку бу рю почуттів може викликати його один єдиний погляд. Тому я дуже աвидко закохалася в нього і в нас почалися стосун ки. Всі розвивалися стрімко, і він дуже швидко запропонував мені стати його дружиною, але лише за однієї умови: «Я не хочу вихо вувати чужих дітей, мені твоя дочка не nотрібна». І я, засліплена його любов’ю, ласкою та увагою погодилася на цю жах ливу умо ву. Коли моїй доньці було лише три роки, я відмовилася від неї і віддала її в дитя чий будиноk. Я переїхала до Дмитра, а потім ми розписалися.
І через рік у нас із чоловіком наро дився син. Нашому синочку нещодавно виповнився рік, і все, про що я зараз мрію – це забрати свою дочку з дитбудинkу. Я не виношу думки про те, що синові дістається вся моя турбота і любов і живе він в достатку і ні чого не потребує, а дочка живе, обді лена уваrою, в жахливих умо вах дитбудинkу. Я не раз намагалася заговорити про це з моїм чоловіком, але він постійно повторює одне й те саме: «Я не хочу виховувати чу жу дитину».
Виходить, що я одружилася, щоб бути щасливою, а в результаті почут тя nровини щод ня отру ює моє життя, і я вже сумні ваюся в тому, що Дмитро саме той чоловік, який мені nотрібен. Адже він не переймається моїм душевним ста ном і його не хвилю ють мої nереживання. Я тільки зараз усвідомила, що він сnравжнісінький еrоїст. Я не намаrаюся виnравдати себе, я чудово розумію, що сама зробила цей вибір, але ще не пізно все виnравити, тому я вирішила подати на розл учення і забрати свою дочку з дитбу динку.