Анастасія сиділа у куточку потяга, намагаючись стримати сльози. Вранці вона ще була сповнена надій та хвилювання з приводу нового розділу у своєму житті – початку навчання в іншому місті. Але все звалилося в один момент, коли на вокзалі в неї вкрали сумку з усіма речами, крім паспорта та одягу, що був на ній. Тепер вона почувала себе абсолютно беззахисною та самотньою. Її попутник, Іван, студент 4-го курсу того ж таки університету, куди їхала Анастасія, помітив її стан. “Все в порядку?” – обережно спитав він. “Мене пограбували…
Все, що в мене було, – вкрали,” – насилу видавила через сльози. Іван не став зволікати. “Слухай, не хвилюйся. Я допоможу тобі. У нас в університеті є фонд підтримки для студентів-початківців. Там якраз вирішуються такі проблеми. До того ж, я можу позичити тобі трохи грошей на перший час,” – запропонував він. Анастасія не могла повірити, що незнайомець виявляє до неї таке співчуття та готовий допомогти. “А чому ти вирішив допомогти мені?”
– Запитала вона, намагаючись вловити в його очах щирість. “Тому що я теж не раз опинявся у складній ситуації і знаю, наскільки важлива підтримка,” – усміхнувся Іван. Після прибуття до міста Іван не лише допоміг Анастасії облаштуватись, а й познайомив з іншими студентами, які також надали їй підтримку. Завдяки цьому несподіваному союзу Анастасія поступово змогла адаптуватися до нового життя та подолати початкові труднощі. Цей інцидент навчив дівчину цінувати доброту та взаємодопомогу, а також зрозуміти, що навіть у найважчій ситуації завжди знайдуться люди, які готові простягнути руку допомоги.