Довгі роки я жила в маленькому, нічим не примітному провінційному містечку, де найяскравішою розвагою були парк та кіоск із морозивом. Переїзд до столиці наповнив мене передчуттям нових можливостей та яскравого життя. Однак реальність мегаполісу, його вимоги та висока вартість життя швидко набридли. Незважаючи на труднощі, нам із чоловіком вдалося впоратися з ними та знайти свою точку опори.
Але ця історія не про мій шлях – а про шлях моєї сусідки. Вона була корінною мешканкою столиці, яка часто виражала своє невдоволення міським хаосом і мріяла про більш спокійне життя біля якоїсь водойми. Хоча я знаходила її бажання залишити столицю абсурдним, особливо після того, як вона довгі роки прагнула обзавестися тут власним будинком – вона була з усіх сил зайнята втіленням своєї мрії в реальність.
Незабаром я помітила, що до неї приходять ріелтори, а ще через деякий час вона оголосила, що переїжджає до маєтку на березі моря, назавжди залишаючи міське життя заради шансу на спокій і щастя. Спочатку я сумнівалася у її рішенні, побоюючись, що вона ризикує безпекою заради невизначеного майбутнього. Однак через два роки її вдалі інвестиції і нове життя наповнили мене захопленням. Сусідка мужньо добивалася свого щастя, ведучи спосіб життя, якому я тепер заздрила. Її недавнє запрошення приїхати до неї в гості на море стало яскравим нагадуванням про те, які плоди приносить сміливість слідувати за мрією.