Настя, змучена тривалим лікуванням, остаточно втратила бажання боротися. Вона жадала вирватися з нескінченного випробування, яке поглинало її протягом кількох останніх місяців. Перебуваючи в основному в сонному стані, вона іноді ненадовго прокидалася, щоб знову поринути в глибоку, заспокійливу дрімоту. Дочка Оксанка, повернувшись зі школи, заставала маму, колись енергійну і життєрадісну, тепер вічно сплячу із заплющеними очима. Бабуся щоразу тактовно уводила Оксанку, обіцяючи нагодувати її та допомогти з домашнім завданням. Одного ранку бабуся Маша прокинулася рано і помітила, що донька пішла з життя. Приготувавши Оксані сніданок і відправивши її до школи, Маша ніяк не наважувалася сказати онучці про смерть її матері.
Коли Оксана вийшла з дому, Маша викликала швидку допомогу. Після повернення дівчинки зі школи її бабуся, змучена та пригнічена, збрехала, що Настю госпіталізували. Оксана, однак, одразу відчула недобре і стала відстороненою, відмовлялася від їжі та спілкування. Маша, не в змозі впоратися зі своїм горем, звернулася за допомогою до колишнього чоловіка Насті – Андрія. Андрій погодився взяти Оксану на кілька днів. Його приїзд приніс тимчасове полегшення розбитій горем бабусі, але, як незабаром виявилося, чоловік мав приховані мотиви. Він висунув обманний план обміну квартири Маші на майбутнє для Оксани, який, насправді, був наміром для його власної вигоди.
Маша, зневірившись отримати пораду від родичів, довірилася сусідові Івану Івановичу – відставному військовому. Той вигадав план – як викрити справжні наміри Андрія. Під час інсценованої розмови Іван таємно записав слова Андрія. Показавши йому запис, колишній військовий гарантував, що Андрій більше не з’явиться. Життя Маші увійшло у новий ритм. Відтепер вона знаходила втіху у вірі, відвідувала церковні служби і молилася за упокій душі дочки. Через багато років Оксана звернулася до бабусі за порадою в особистому житті, пам’ятаючи про минуле своєї матері. Маша, яка стала важливою частиною життя Оксани, тепер молилася за довголіття, щоб і надалі підтримувати онуку.