Я ніколи не приховувала, що маю дуже запальний характер. Нерідко через це я потрапляла в незручні ситуації і доводилося червоніти. Але останній випадок перевершив усі попередні. Це був звичайний ранок понеділка, я поспішала на зустріч із клієнтом, але в останній момент усе скасувалося. Клієнт переніс зустріч на другий день. Так як вранці я рано вийшла з дому і не встигла навіть поснідати, було вирішено зайти до найближчого кафе і заповнити цю прогалину. Я вибрала столик з краю. Зробивши замовлення, я оглянула приміщення, і око зачепилося за знайому постать.
У протилежному боці зали, за кутовим столиком сидів мій чоловік з якоюсь довговолосою білявкою та посміхався їй! Адже в нього сьогодні вихідний, він мав бути вдома. У мене відразу закипіла лють. Думки зграєю птахів збилися в голові і давили на скроні. Ледве стримуючись, я пішла до їхнього столика і без зайвих церемоній, ще до того, як мене помітили, схопила дівчину за волосся. -Ти обручку на його пальці не бачиш, чи що?
Сліпа, так? Знатимеш як чужих мужиків уводити! Чоловік одразу кинувся до мене і спробував відтягнути від дівчини, але це було не так просто навіть з огляду на фізичну перевагу. Він щось говорив, але через злобу я не одразу розібрала слова. -Ліза, це Аня! Це моя сестра двоюрідна, Лізо, відпусти її! Слова його повільно доходили до мозку, коли дійшли, я випустила дівчину, що плакала. Мені не передати сором і приниження, яке я пережила.