Людмила Петрівна, няньчачись з онуком, вирішила зайти на ринок, розташований неподалік будинку її дочки. Серед безлічі прилавків із фруктами, овочами та екзотичними травами їй попався прилавок із кропом, який вона оглянула, але вважала незадовільним. У міру просування по магазину Люда натикалася на літню жінку, яка пробувала різні горіхи і сухофрукти, явно не маючи наміру їх купувати. Пізніше вже в супермаркеті Люда побачила, як та сама жінка похилого віку розплачується за буханець хліба однією купюрою – єдиними грошима, які у неї, схоже, були. Коли бабуся насилу зібрала здачу, Люда непомітно допомогла їй, поклавши їй у кишеню невелику суму грошей.
Коли вони вийшли на вулицю, Люда розпитала стареньку про її поведінку на ринку і дізналася про її скрутне становище. Виявилось, дружина її онука повністю розпоряджалася її пенсією, і тепер їй ледве вистачало на життя. Люда вирішила втрутитися в ситуацію і пішла до квартири, де жили онук зі своєю дружиною, але була звідти грубо вигнана зухвалою дівчиною. Незважаючи на неприємну зустріч, Люда супроводила жінку похилого віку, Анастасію В’ячеславівну, до банку, щоб оформити нову банківську картку, забезпечивши їй, тим самим, фінансову незалежність.
Люда усвідомила, що у бабусі все гаразд із головою, вона живе у скромній, але чистій квартирі. Через кілька місяців Люда побачила в кафе перетворену Анастасію, – елегантно одягнену і з новою стрижкою. Та поділилася своїм покращенням: тепер вона робить внески за іпотеку онука на своїх умовах і чекає на швидке народження правнука. Після цієї зустрічі Люда відчувала радість і піднесений настрій від того, що змогла змінити чиєсь життя на краще.