Наш 5-річний син Артем завжди був задоволений тим, що він єдина дитина у нашій родині. Однак нещодавно він повернувся з дитячого садка з несподіваним проханням. Син впевнено заявив, що йому потрібно серйозно поговорити зі мною про те, щоб у нього з’явилася сестра. Ми з чоловіком були приголомшені його раптовою наполегливістю. Він стверджував, що поки я ще молода, мені терміново треба народити дівчинку.
Хоча ми з чоловіком розглядали можливість народження другої дитини, але весь час відкладали це рішення через фінансові проблеми, особливо через нашу іпотеку. Думка про те, що під час декретної відпустки ми виплачуватимемо іпотеку на один дохід чоловіка, сильно лякала. Артем, не зважаючи на наші вагання, продовжував наполягати на своєму. Він навіть запропонував мені завести сестричку, поки тато буде у відрядженні, щоб після повернення зробити йому сюрприз.
У сина навіть була химерна ідея, що наш сусід, дядько Мишко, міг би допомогти нам за відсутності тата. Чоловікові ця ситуація видалася смішною і водночас трохи тривожною, оскільки рішучість Артема не слабшала. Він жартома стримав свій ентузіазм з приводу відрядження, побоюючись, що ще наш син може вигадати за його відсутності. Як би там не було, дитяча логіка та наполегливість Артема привнесли легковажну дилему до нашої сімейної дискусії про розширення сім’ї.