Оксана, милуючись собою у смарагдовій сукні перед дзеркалом, почувала себе красунею. Її чоловік, Андрій, після 8 років шлюбу, як і раніше, глибоко кохав її. Незважаючи на її примхи, їхній шлюб був гармонійним: обидва відчували себе двома половинками єдиного цілого. Оксані не терпілося потрапити на екстравагантне святкування дня народження своєї подруги Софії у розкішному ресторані. Та завжди протиставляла все це простішому святкуванню вдома, висловлюючи бажання більшої пишності. Незважаючи на те, що Оксана була кваліфікованим бухгалтером, вона більше не хотіла працювати на інших, тому не прагнула знайти якусь роботу.
Андрій пропонував варіанти працевлаштування, але їй більше подобалася ідея чимось займатися на своїх умовах. За кілька днів до вечірки Оксана вирішила, що її сукні потрібний особливий аксесуар. Вона запримітила вінтажну брошку свекрухи – сімейну реліквію з діамантами – як ідеальне доповнення. Коли Андрій засумнівався, пославшись на сентиментальну цінність брошки, Оксана вмовила його попросити маму позичити її. Свекруха неохоче погодилася, довіривши невістці турботу про дорогоцінну річ. Святковий вечір пройшов чудово: Оксана блищала в елегантній сукні та з брошкою. Однак, повернувшись додому, вона раптом виявила, що брошка зникла.
Незважаючи на шалені пошуки, вона так і не знайшлася. Розуміючи всю серйозність ситуації, Оксана вирішила замовити аналогічну брошку у ювеліра. Вартість роботи була висока, тому зрештою вона погодилася на пропозицію про роботу, щоб окупити витрати. Мама Андрія спочатку була здивована новою, ідеальною брошкою. Вона зрозуміла, що це не оригінал. Але в результаті, дізнавшись про втрату та спроби Оксани непомітно замінити її, вона подарувала її невістці. Свекруха якийсь час виражала смуток з приводу втраченої реліквії, але прийняла ситуацію з благородством, задоволена новопридбаним почуттям відповідальності в Оксани.